У 2023 році світове виробництво сечовини досягло приблизно 185 мільйонів метричних тонн, що стало важливою віхою для галузі виробництва добрив. Без сумніву, сечовина є королем добрив. Часто кажуть, що навряд чи сечовина буде сильною, тоді як решта ринку добрив слабка, і навпаки. Хоча може бути розбіжність, вона рідко буває стійкою. Виробництво сечовини продовжує зростати, зумовлене зростанням потреб у сільському господарстві, особливо в регіонах із високим зростанням населення та проблемами продовольчої безпеки.
Ринок сечовини характеризується кількома великими країнами-виробниками, які домінують у світовому виробництві. Ключові гравці включають Китай, країни Близького Сходу та Північної Африки, Росію та США. Ці країни володіють значними запасами природного газу, основної сировини для виробництва сечовини, що дає їм суттєву економічну перевагу.
Китай, наприклад, є не лише найбільшим виробником, але й значним експортером, зазвичай постачаючи від 5-5,5 мільйонів метричних тонн на рік. Подібним чином країни Близького Сходу використовують свій надлишок дешевого природного газу для виробництва сечовини за нижчою ціною, що робить їх важливими гравцями на світовому ринку. Концентрація виробництва в межах кількох регіонів і компаній свідчить про те, що ці виробники мають потенціал впливати на ринкові ціни.
Олігополія — це ринкова структура, у якій невелика кількість фірм має значну ринкову владу, що дозволяє їм впливати на ціни. Враховуючи концентрацію ринку, така можливість існує для виробників карбаміду. Дії великих виробників, особливо в період стресу на ринку, можуть істотно вплинути на світові ціни.
Наприклад, нещодавнє скорочення Китаєм експорту сечовини в першій половині 2024 року, де він експортував лише 220000 метричних тонн порівняно зі звичайними 5-5,5 мільйонами метричних тонн, свідчить про стратегічне маніпулювання постачанням . Це різке зниження можна розцінювати як спробу вплинути на світові ціни, особливо якщо це відбувається в координації з іншими великими виробниками. Однак у цьому конкретному випадку це мало протилежний ефект, контролюючи зростання цін усередині країни, а не на міжнародному рівні.
Якби такі ключові виробники, як Китай, Близький Схід і Росія, координували свої рівні виробництва, вони теоретично могли б контролювати пропозицію та, відповідно, ринкову ціну. Така координація може передбачати скорочення виробництва під час надлишкової пропозиції або збільшення його, щоб отримати вигоду в періоди високого попиту, тим самим стабілізуючи або навіть підвищуючи ціни на свою користь.
Однак формування ефективної олігополії на ринку карбаміду стикається з кількома проблемами. По-перше, глобальний характер ринку означає, що будь-яка змова вимагатиме співпраці між країнами з різними економічними цілями та внутрішніми потребами. Наприклад, хоча Китай може скоротити експорт, щоб вплинути на міжнародні ціни, він також повинен забезпечити внутрішні постачання, щоб уникнути інфляції та проблем з продовольчою безпекою всередині країни.
По-друге, вихід на ринок нових виробників і розширення виробничих потужностей в інших регіонах може послабити владу відомих гравців. Наприклад, Африка нарощує свої виробничі потужності, а такі країни, як Нігерія, стають значними виробниками. Така диверсифікація джерел постачання може знизити ефективність будь-яких скоординованих зусиль традиційних виробників.
По-третє, регулятивний контроль, особливо з боку країн-імпортерів, може створити значну перешкоду. Країни, які залежать від імпорту сечовини, можуть накласти торговельні обмеження або шукати альтернативних постачальників, якщо підозрюють маніпулювання цінами. Крім того, міжнародні торговельні організації можуть розглядати таку змову як антиконкурентну поведінку, що призводить до санкцій або мит, які можуть завдати шкоди залученим виробникам.
Хоча концентрований характер виробництва сечовини свідчить про потенціал олігополістичної поведінки, кілька факторів обмежують здійсненність такої домовленості. Потреба у внутрішній стабільності, поява нових виробників і загроза регуляторного втручання ускладнюють виробникам карбаміду формування тривалої та ефективної олігополії.
