Питання вибору між орендою паю та самостійним веденням землі постає перед більшістю власників сільськогосподарських ділянок. Про це повідомляє Земельний фонд України, передає agronews.ua.
Одні прагнуть до стабільності та мінімуму клопоту, інші – до максимального доходу та повного контролю над своєю землею. Щоб прийняти обґрунтоване рішення, важливо розуміти права землевласника та наслідки кожного варіанту.
Що землевласник може зробити зі своєю землею
Особа, яка володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення певної площі, має право вільно розпоряджатися своєю землею, оскільки вона є її приватною власністю.
Проте є важливе «але»: використовувати землю можна лише за цільовим призначенням.
Наприклад, якщо хтось має у власності частку площею 3 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, її не можна використовувати для будівництва житлових будинків, басейнів чи іншого будівництва, навіть якщо такі випадки мають місце на практиці. Така земля призначена виключно для вирощування сільськогосподарських культур – пшениці, соняшнику, кукурудзи, сої тощо.
Самовільна зміна цільового призначення землі є порушенням законодавства, і власники мають це знати.
Отже, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення має право:
– самостійно обробляти землю;
– здавати в оренду;
– продати;
– обміняти;
– подарувати;
– відмовитися від права власності на користь громади чи держави.
Самостійний обробіток землі
Землевласник може розпоряджатися своєю ділянкою на свій розсуд: вирощувати сільськогосподарські культури, садити фруктові сади, збирати врожай і продавати продукцію.
У цьому випадку вони фактично стають фермерами чи підприємцями, які самостійно приймають рішення:
– що і коли садити;
– які добрива та засоби захисту рослин застосовувати;
– яку техніку використовувати для збирання врожаю;
– кому і за якою ціною продавати вирощену продукцію.
Самостійна обробка землі може приносити більший дохід, але тягне за собою фінансові та податкові зобов'язання. З отриманого прибутку власник зобов'язаний сплатити 19,5% податків (ПДФО, соціальні внески, військовий збір).
Крім того, земельний податок залишається обов'язковим.
Здача землі в оренду
Не всі власники паїв мають можливість чи бажання обробляти землю. У цьому випадку оптимальним рішенням є передача землі в оренду фермеру або сільськогосподарському підприємству, основним видом діяльності якого є сільськогосподарське виробництво.
Вигода для власника очевидна – рента, яку він отримує за користування своєю землею. На практиці здачу паю в оренду часто прирівнюють до пасивного доходу: земля працює і приносить гроші без активної участі власника.
Податкові нюанси залежать від статусу орендаря:
– як правило, орендар сплачує ПДФО та військовий збір;
– якщо орендар є платником єдиного податку 4 групи, він також сплачує земельний податок замість власника;
– якщо орендар не є платником єдиного податку 4 групи або договір оренди не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, обов’язок зі сплати земельного податку покладається на власника землі, про що податкові органи надсилають відповідне податкове повідомлення.
Якщо орендар – фізична особа, то власник паю самостійно сплачує ПДФО та військовий збір.
Також важливо пам’ятати: ніхто не має права змусити власника здавати землю в оренду. Людина сама обирає орендаря, оскільки ринок оренди землі є конкурентним. Власник може порівняти умови різних агрофірм, вибрати найвигідніші та укласти договір на прийнятних умовах.
Універсальної відповіді на питання «що краще – здача в оренду чи самостійне вирощування» немає.
Здача в оренду забезпечує стабільність і мінімум ризиків. Самостійне вирощування дає потенційно більший дохід, але також тягне за собою більшу відповідальність, витрати та податковий тягар.
Тому перед прийняттям рішення важливо оцінити не лише потенційний прибуток, а й свої ресурси, час, готовність до ризику та правові наслідки. Правильно оформлені документи та розуміння правил оподаткування – запорука того, що земля справді працює на власника, а не створює проблеми.
