Епоха війни вимагає швидких і рішучих дій, спрямованих на єдину мету – відсіч збройній агресії. Під час війни правильне рішення, прийняте занадто пізно, часто не відрізняється за своїми наслідками від неправильного. Норми, що регулюють земельні відносини в мирний час, коли процедури землевідведення тривають місяцями, виявляються неефективними та непридатними до нових реалій воєнного часу. Про це повідомляє Земельний фонд України, передає agronews.ua.
Від швидкості прийняття управлінських рішень щодо формування та відведення земельних ділянок за відповідним цільовим призначенням, землеустрою та оформлення прав на землю безпосередньо залежить вирішення багатьох завдань функціонування економіки України у воєнний час, забезпечення технічної безпеки, захисту внутрішньо переміщеного населення тощо.
Після початку повномасштабної-війни в Україні держава запровадила спеціальний механізм швидкого переміщення підприємств із зони бойових дій чи небезпечних регіонів і відновлення роботи в інших районах – релокацію підприємств.
Переміщені підприємства – це підприємства, які перемістили (повністю або частково) свою господарську діяльність, виробничі потужності, обладнання, персонал чи інші ресурси з територій воєнних дій, тимчасової окупації чи зон підвищеного-ризику безпеки в інші регіони України для продовження діяльності.
Одним із державних інструментів функціонування економіки України у воєнний час є спрощений порядок отримання земельних ділянок (права оренди) для розміщення виробничих потужностей перебазованих підприємств.
Земельний кодекс України встановлює загальне правило про те, що передача земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду здійснюється за результатами земельних торгів. Проте в період дії спеціального регулювання законодавець передбачив виняток саме для підприємств, що переміщуються.
Відповідно до підпункту 4 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності можуть надаватися в оренду без проведення земельних торгів для розміщення виробничих потужностей підприємств, які переміщуються (евакуюються) з територій, на яких ведуться або велися бойові дії, або з територій, які були або тимчасово окуповані. Цей механізм спрямований на забезпечення безперервності економічної діяльності, збереження робочих місць та підтримку економічної стабільності держави у воєнний час.
Особливістю цієї процедури є те, що підприємство може отримати земельну ділянку за спрощеною процедурою – без участі в аукціоні та без застосування певних процедур, які зазвичай передбачають тривалий час оформлення. Крім того, в окремих випадках допускається навіть встановлення або зміна цільового призначення земельної ділянки для оперативного розміщення виробництва.
Для отримання земельної ділянки підприємство звертається до уповноваженого органу із землеустрою із заявою (клопотанням) та документами, що підтверджують переміщення виробничих потужностей і необхідність розміщення підприємства на новій території. Такі земельні ділянки можуть бути використані для розміщення виробничих цехів, будівництва та експлуатації промислових об’єктів, облаштування складських приміщень, розміщення інженерної інфраструктури, забезпечення роботи підприємства, що переміщується, в цілому.
Однак умови договору оренди землі для переміщуваних підприємств мають свою специфіку:
– відчуження, застава (іпотека) права користування земельною ділянкою забороняється;
– передача земельної ділянки в суборенду забороняється;
– орендар зобов’язаний розмістити об’єкти, під які орендується земельна ділянка, у строк, визначений договором оренди землі. У разі невиконання наймачем цього обов'язку договір припиняється в односторонньому порядку незалежно від волі наймача;
– не допускається передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, якщо вони віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення.
Правове регулювання відведення земельних ділянок для переміщуваних підприємств базується на поєднанні норм загального земельного законодавства та спеціальних тимчасових нормативних актів, запроваджених під час воєнного стану, зокрема Земельного кодексу України (статті 123, 124, 134; пункт 27 розділу X «Перехідні положення»), Закону України «Про оренду землі», підзаконних актів Кабінету Міністрів України, які регулюють механізми передислокації підприємств та землевідведення під час воєнного стану.
Таким чином, з одного боку, законодавець створив спрощений механізм доступу переміщених підприємств до земельних ресурсів, а з іншого – встановив низку обмежень та гарантій щодо цільового використання таких земельних ділянок. Це дозволяє оперативно відновлювати виробництво та підтримувати господарську діяльність у воєнний час без втрати контролю за використанням земель державної та комунальної власності.
